на главную контакты карта сайта
Вишняков Бэнд
 
 
ГЛАВНАЯАФИШАНОВОСТИАЛЬБОМЫVORONOPADВИДЕОПРЕСС-РЕЛИЗФОТОСТАТЬИТЕКСТЫССЫЛКИЛИЧНОСТИКОНТАКТЫ

АФИША

все концерты
17.03.2012
г.Санкт-Петербург. Просто-fest

10.03.2012
г.Полтава. Квартирник (ул. Уютная 17/19 кв 55). Начало в 19:00.

03.03.2012
г. Белгород, клуб «Лоскуты». Начало 19:00. Вход 100 руб.

03.12.2011
г.Полтава, пивная "Сто дорог" (ул. Парижской Коммуны д.18). Начало в 19:30. Ввход 20 грн.

02.12.2011
г. Донецк. Творческая гостиная Областной библиотеки для юношества (бр.Шевченко 3). Начало в 20 - 00.

12.10.2011
г. Санкт-Петербург. Клуб «Art-Cros» (ст. м. Площадь Восстания, Перекупной пер. 12/13). Начало в 19:30. Вход 200 руб.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144
Вишнякоff Band»Статьи»Статья о фестивале ПФААМ 2007 www.vishniakoff.ru  

Статья о фестивале ПФААМ 2007

Це був фестиваль з розряду тих, коли музикантів у залі більше, ніж рядових слухачів. Цей факт створював домашню атмосферу, де всі свої і виступати абсолютно не страшно. Цього разу у списку учасників були присутні не лише полтавці, а також "Phillum" із Кременчука (їх можна було ідентифікувати за відповідними надписами на футболках) і зазначена в афішах як "спеціальний гість фестивалю" група "ЛихоЛесье" з Горлівки. Далі читайте порцію суто суб'єктивних вражень від того, що відбувалось 3 листопада майже 5 годин поспіль у Будинку Спілки письменників Полтавщини.

Ідейний батько, рівно як і організатор цього дійства - Паша Москалюк - затіяв все це, щоб дати можливість групам і виконавцям заявити про себе чи запропонувати свою творчість у дещо іншому ракурсі. Чому і слово "альтернативний" у назві фестивалю репрезентує не традиційне у баченні музичного стилю звучання, а якраз те первинне значення, якого йому було надано. Бо виступатимуть ті, чия творчість є своєрідною альтернативою канонізованим "стандартам" певного стилю. Ну добре, досить із теорією, на черзі - чиста практика.

ПФААМ - фестиваль осінній. Не лише через дату проведення, а ще й через те, що якраз непогано зігріває у таку несприятливу для польотів погоду. Ось Валерій Власенко на вході пригощає горілкою та вином. Ось сестра Керрі слухає казки дядечка Ріоса. А ось Вишнякофф налаштовує звук усім, крім свого "бенду" (ну чому? Чому під час його виступу так погано було чутно слова?).

На ПФААМі реакція залу варіюється від всерозуміючої тиші до голосного діалогу… Прислухаймось уважніше.

"Сестра Керрі" - з кожним разом все краще й краще! Відчувається, звичайно, трохи невміло зшитий пісенний матеріал групи. Я маю на увазі те, що дуже чітко чути, що ось ця пісня Жені або Інни Ковтунів, а ця - гітариста Саші. Справляє враження багатоінструментальність Жені (ще й до того ж багатогрупність - грає одночасно у складі декількох полтавських формацій).

"Казки дядечка Ріоса", для мене особисто - група-загадка. Я дивуюсь їхнім забавним віршам. Та і музика відповідна - майже як тексти. Хоча вокалісту не завадило б трохи змінити свій стиль надто вже "по-шклярському" він виглядає. Ну і, звісно, посміхнула патріотична пісня про "Мою Україну" - велосипед тобто.

А от приємним "смугастим" сюрпризом для мене стала творчість групи "Гречка". Що воно таке і з чим його їдять?, - спитаєте ви. "Гречка" - це три хлопці, дві гітари, тамбурин, шейкер (бляшанка з гречкою, до речі) і цікаві пісні у синтезі всього переліченого. І ще - "Гречку" можна "їсти"! І за смаком додавати ще якісь інгредієнти (інструменти?), якими, як ви знаєте, напевне нічого не зіпсуєте. А ще сидячи десь по центру зали, можна було слухати їх зі стереоефектом, адже на "гальорці" музиканти "Сестри Керрі" енд Ко їм активно підспівували (ну, що тут скажеш - alma mater у них одна…)

Чомусь абсолютно не вразив виступ кременчуцького "Phillum'а". Мабуть, не пасує їм акустичний варіант аранжувань. Та й дівчинка голосом і виглядом якось надто нагадувала Ані Лорак…

Здається, вже згадувала про Вишнякова - шкода, що слова в деяких піснях було ледве розібрати. Загалом же - як з Пашою Petrucco, так і в "гордом одиночестве" - дуже навіть вишнево, тобто добре.

Людина з таким прізвищем, як Бардін - просто не може не співати. Нехай це мало схоже на класичну бардівську пісню, але це до біса нагадує оздоровлюючі психотренінги і тренування з позитиву . Сіяти "веселе, дотепне і кмітливе" треба вміти, погодьтесь. І Льоша Бардін уміє. Із цим ви теж не можете не погодитись. Шкода, що чути його маємо можливість лише раз на рік (як доводять глибокі емпіричні спостереження), бо останній його виступ перед широкими полтавськими масами відбувався у рамцях того ж таки ПФААМу рівно рік тому.

Мабуть, пісні Наташі Тихонової - з тих, які треба слухати в густій, як мед, тиші. Закривши очі. Так, саме тоді досягається ефект відсутності будь-кого навколо, але присутності лише голосу і музики… Проста, з надзвичайно сильним голосом, Наташа має якусь дивну внутрішню силу: створювати особливу атмосферу в будь-якому залі. Особисто мені дуже затишно від її пісень.

…Коли Власенко виходить на сцену, то ніколи не знаєш чого чекати. Лірики, старих хітів, рвання струн, крику, шепоту, пиятик на сцені, довгих ін'єкцій зі слів у куплети пісень, забування текстів, вживання нецензурної лексики, довгих пауз, коротких поглядів, радикальних висловлювань, ностальгічних спогадів... Зазвичай, це все додається, комбінується, віднімається сподіваність, усе це помножується на харизматичність і в результаті отримуємо саме те, що і має назву "виступ Валерія Власенка". Цього разу мали всього по трошки. Але найменше вийшло "Символів", їх тепер чомусь грати нелегко. І навіть "підказка залу" спрацювала частково. Зате тепер всі точно упевнились, що таки так (цитую Власенка): "Игорь Вишняков - крутой чувак" :)

Якби важко не було виходити на сцену після "арахнофоба" Власенка, але група "ЛихоЛесье", якій якраз випала така участь, певно, цієї важкості навіть не відчула. Зрештою, ми теж. Вони досить вдало продовжили Валерині музичні шаманства. І все настільки органічно записувалось на плівку свідомості, що годі було уявляти інших варіантів. Група з шахтарського містечка (за населенням приблизно як Полтава) Горлівка була почута Ігорем Вишняковим на фестивалі "Живые Терриконы-3" влітку цього року. А пізніше була запрошена на ПФААМ. І дуже доречно, мушу сказати. Музика, що її виконує група, доволі чітко і яскраво ілюструється в асоціативній уяві з назвою (хоч і взято воно з священної книги усякого толкієніста - "Володаря перснів", але це не надто важливо). "Лихо". "Лесье". Лісостеп восени. Вицвіла трава. Вітер. Пил ґрунтових доріг. Саме в таких містечках і народжуються такого звучання і настрою групи. Надривна поезія. Справжні-справжнісінькі істинно талановиті тексти. І відповідна їм музика. Рідко коли побачиш, щоб вокаліст переживав стільки емоцій під час виступу. Щоб за закритими очима цього напівастенічого хлопчини можна було побачити голі-голісінькі почуття, щоб до крику, до хрипоти, до останнього, до межі… Але ж… "От лихой головы лишь канавы да рвы"…

Наступного дня відбувся квартирник "ЛихоЛесья". Ніби й своєрідне продовження дня попереднього, це насправді була ще одна частина фестивалю. Дуже особлива. Але це вже інша історія, як кажуть у таких випадках.

PS. Організаторам - віват!!!


Автор Ялина
Источник: www.music.poltava.ua
 
Сайт работает на Rocket-CMS
При использовании материалов сайта ссылка на www.vishniakoff.ru обязательна.
©2010 Вишнякоff Band