на главную контакты карта сайта
Вишняков Бэнд
 
 
ГЛАВНАЯАФИШАНОВОСТИАЛЬБОМЫVORONOPADВИДЕОПРЕСС-РЕЛИЗФОТОСТАТЬИТЕКСТЫССЫЛКИЛИЧНОСТИКОНТАКТЫ

АФИША

все концерты
17.03.2012
г.Санкт-Петербург. Просто-fest

10.03.2012
г.Полтава. Квартирник (ул. Уютная 17/19 кв 55). Начало в 19:00.

03.03.2012
г. Белгород, клуб «Лоскуты». Начало 19:00. Вход 100 руб.

03.12.2011
г.Полтава, пивная "Сто дорог" (ул. Парижской Коммуны д.18). Начало в 19:30. Ввход 20 грн.

02.12.2011
г. Донецк. Творческая гостиная Областной библиотеки для юношества (бр.Шевченко 3). Начало в 20 - 00.

12.10.2011
г. Санкт-Петербург. Клуб «Art-Cros» (ст. м. Площадь Восстания, Перекупной пер. 12/13). Начало в 19:30. Вход 200 руб.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144
Вишнякоff Band»Статьи»Статья о фестивале ПФААМ 2006 www.vishniakoff.ru  

Статья о фестивале ПФААМ 2006

Писати про те, що подобається легко і водночас важко. Легко - бо не потрібно видавлювати iз себе коментарі, пишеться просто і невибагливо, а важко — бо губиш певну частку об'єктивності... Перший (і маємо надію, далеко не останній) Полтавський фестиваль альтернативної акустичної музики (ПФААМ), організований Арт-клубом, що проходив у Домі спілки письменників Полтавщини (Соборний Майдан, 15) — саме з таких подій.

Більшість iз тих, хто того суботнього дня грав своїх пісень на сцені є в певному розумінні «неформатом» — бо ні бардами, ні рокерами в класичному розумінні цих понять, їх назвати не можна. Це влучно підкреслив Паша Москалюк, починаючи концерт, який і став втіленням саме такого, "неформатного", формату... Публіка, відсотків вiсiмдесят якої знають одне одного, потихеньку просувалась по невеличкому залу на сотню місць і за символічну плату в п'ять гривень мала отримати величезну порцію чудової музики.

Першою на сцену вийшла Наташа Тихонова… Вже декілька хвилин я сиджу над клавіатурою не в змозі набрати бодай літеру! Не знаю з чого почати, та й чи варто, взагалі, починати, якщо ви ніколи не чули цієї музики… Коли зливається в одне голос і гітара, коли відчуваючи кожне слово сидиш і зачаровано дивишся на Наташу... Чи варто розповідати про те, як на очі навертаються сльози, а в залі ні звуку i лише ллється і наповнює до краю чарівна пісня...

Відносно молода, але безперечно дуже симпатична група під запашною назвою «Мед» — це два хлопці, один iз яких співає, граючи на акустичнiй гітарі, в той час як інший вплітає в пісні витончене гітарне соло, доповнюючи непогані тексти нотками блюзу.

Антон Батура своїми пiснями нiби перенiс нас у часи, коли на хвилі популярності перебував російський акустичний рок… Дуже доречно звучала того дня в мiру лірична i трохи сумна пісня про осінь...

Ігор Вишняков виступав у незвичній, дещо електрифікованій формі — у компанії соло-гітариста Павла. Такий собі новостворений «Вишняков-Бенд»… Ті, хто чув пісні Ігора раніше, підтвердять, що це дуже пристойний матеріал для виконання саме групою, хоча й в акустиці звучить непогано. Цього разу доволi жорстка пісня про президента Америки знайшла відповідне звучання у соло-партіях Павла.

Наступним виступав Андрій Гречаник, лідер гурту «ДорогиМеняютЦвет», пісні якого всі переважно звикли чути в готовому аранжуваннi. I тому слухати їх у первинному, акустично-гітарному, варіанті було дещо незвично — якось сама собою напрошувалась в «Партизанской любви» партія Богдана Петрушка (вiн, до речі, також був присутній у залі) на губній гармошці... А потім, зі словами «тепер ти, Крапля, маєш щось заграти», на сцену була запрошена колишня скрипачка «ДМЦ» — Аня «Крапля»Ткаченко, яка підіграла Андрію в останніх двох піснях.

Найбільший прояв вокальних даних публіки зміг викликати Максим Бурлай — його пісні про топ-модель Настю Квачеву, а також про найпам'ятнiший день життя — випускний бал, просто порвали зал на шматки. Ну, хто може залишитись байдужим до тих фактiв, що Настя «рісованіє» здала на чотири, а в сумці так «заманчiво стакани звєнят»? Отож. Але ви не думайте, що цим і обмежується репертуар Максима (вокалiста колишнього «Корпусу В») - у нього достатньо і в міру філософських, ліричних пісень. Просто наступного разу прийдiть і почуйте!

Лівий тапок (тільки не питайте чому саме лівий, вибір тапків невиликий - або правий або лівий) арт-організації «ТАПКИ» Олексій Бардін розповів, як воно все у нас якось «...ну... через ето...», а я всі вихідні наспівувала гіпнотично-спрацьовуюче: «Амиго! Не морщи лоб! Жалей лицо! Сотри умня-а-ак!».

«Контрабас» — група «приятная во всех отношениях», без перебільшень, є гордістю сучасної полтавської напівакустичної сцени. Це яскравий мелодійний чаруючий рок-н-рол у виконанні чотирьох хлопців, кожен iз яких дивним чином співпадає характером iз інструментом, на якому грає (так мені, принаймні, видається зi своєї позиції). І щиро хочеться, щоб «Контрабас» знайшов свого слухача не лише в Полтаві — а я впевнена, що так і станеться.

І закінчувала концерт група «Онейроiд», яку, взагалi, важко віднести до будь-якого стилю чи формату... Перед тим, як заграти першу пісню, лiдер i вокаліст гурту Андрій «Бурлік» Боркунов попередив: «Если я не буду попадать в какие-то аккорды, то вы, пожалуйста, не очень обращайте внимание - я не гитарист». І дійсно, Бурлік з гітарою швидше нагадував піаніста — бо поклавши гітару на коліна, грав на нiй як на роялі, при чому інколи ще й пляшкою з-під пива! Загалом, сам процес видобування звуків виглядав досить видовищно. Пізніше Андрiй попросив «ту штуку, которая "чш-чш"» — і Ярослав з «Контрабасу» плавними стрибками доплигав разом з шейкером (тою самою штукою, котра «чш-чш») до сцени, а «чшикала» шейкером вокалістка тепер вже київського гурту «Jam Cherry» Оксана… I ще хочу пiдкреслити, що того дня у виконаннi «Онейроiда» не прозвучало жодної пісні про бетон!

Концерт залишив по собі мегапозитивні враження, передати які мегаважко. Просто якщо вам серед купи незнайомої і далекої заокеанської музики, яку тоннами сиплять до ваших вух всеможливі засоби її ротації, захочеться чогось живого, свого, рідного, та ще й полтавського — шукайте афіші в музичних магазинах і не бійтеся розчаруватись почутим — цього, запевняю, не станеться!


Автор Ялина
Источник: www.music.poltava.ua
 
Сайт работает на Rocket-CMS
При использовании материалов сайта ссылка на www.vishniakoff.ru обязательна.
©2010 Вишнякоff Band